Про надмірний потенціал

Коли у вас виникає бажання, щоб хтось щось робив за вас або для вас, ви надаєте цьому бажанню надмірної важливості, створюєте надлишковий потенціал енергії. Цей надлишковий потенціал утворює енергію, що блокує реалізацію вашого бажання. Ви все більше й більше вкладаєте енергію в це бажання, воно підкорює вас і починає вами керувати, вимагаючи всієї вашої уваги та енергії. Це перетворюється на агонію і зацикленість. У результаті надлишковий потенціал руйнує вас і зводить стіну, через яку ви отримуєте реальність, у якій це бажання не може здійснитися.

Прив’язуючи себе до бажання, щоб хтось робив щось за нас, ми притягуємо в своє життя різноманітні захворювання, при яких ми будемо хворіти й лежати, а хтось буде робити щось за нас. Найяскравішим прикладом у цій ситуації буде інсульт, який допоможе нам тим, що позбавить нас можливості рухатись і навіть ковтати власну слину. І тоді за нас будуть робити все, включно з проживанням нашого життя замість нас, до такої міри, що знадобиться аспіратор, який замість вас ковтатиме слину.

І тут потрібно усвідомити – що ж такого важливого у цьому бажанні, заради якого ми готові жертвувати собою?

Бажання, щоб хтось щось робив за вас – це ваше НЕбажання щось робити самим. Це один із матричних кодів нашої свідомості. Роблячи щось, ми прагнемо, щоб ця дія скоріше закінчилася, й лиш тоді отримуємо радість. Фух! Закінчилось! Робочий день завершився – о, можна відпочити! Їсти приготували — о, можна поїсти! Секс завершується оргазмом чи ні – фух, можна поспати! Ми радіємо завершенню процесу. Але ж завершення – це кінець! І тут вмикається страх, який примушує нас робити це знову і знову. Ми весь час прагнемо досягти кінця дії. Ця матриця закладається в момент, коли дитина з утроби матері рухається родовим шляхом, її стискає тиск матки силою у 50 кілограмів на 3 кілограми ваги самої дитини, в цей момент вона не може дихати, вона стискається і терпить, і лише тоді, коли виходить із проходу, робить вдих і розуміє, що все закінчилося.

Але ж насправді з народження все тільки починається! Тому підсвідомо ми весь час чекаємо, щоб усе закінчилось. Ми не отримуємо задоволення від самого процесу, не радіємо самому процесу Творіння.

Адже, якщо згадати момент вашого проходження родовим шляхом, ви можете розслабитись і побачити, що вас просуває саме влаштування матки, вам не потрібно напружуватися, все вже влаштовано Творцем. Тоді ви стаєте співучасником цього моменту Творіння, ви перебуваєте у моменті вашого переходу з одного стану в інший. Ви починаєте отримувати радість від того, що ви – у спільній Творчості разом із Творцем. Що б ви не робили у цей момент, ви перебуваєте в моменті вияву Творчості. Тоді ви отримуєте радість від самого процесу дії, а не лише від її завершення! Ви стаєте унікальним інструментом у руках Творця й виконуєте його величну музичну партитуру у власному унікальному звучанні в єдиному оркестрі людства, у потрібній тональності цього моменту.