Початок

Людина починається в момент свого втілення, у момент входження Божественного СВІТЛА в матерію, у клітину. І, розвиваючись, подорожує на рівні Душі, набуваючи понять, які закладаються в неї під час перебування ВСЕРЕДИНІ УТРОБИ МАТЕРІ – це поняття ДУАЛЬНОСТІ, загальні знання про закони буття і світорозуміння. Саме в перинатальний період ми отримуємо «програмне забезпечення», яке впливає на патерни формування особистості, її характеру, форм вираження та прояву, фактично на все, що Я Є.

ЩО ТАКЕ ДУАЛЬНІСТЬ?

Дуальність – це інструмент Всесвіту, створений для вираження різноманіття форм і набуття життєвого досвіду. Ти завжди будеш щось сприймати. І все, що ти відчуваєш, це дуальність. Відчуття власного Я – теж дуальність.

Дуальність – це подвійність, це поділ на хороше і погане, на добро і зло, на правильно – неправильно, це судження є у кожного з нас. Ми виросли в атмосфері суджень і осуду: це правильно, це неправильно. Як тільки з’являються ці судження – це вже поділ, це дуальність. Якщо щось «має» бути правильним, відповідно, те, що неправильно, я не сприймаю, воно для мене погане, воно для мене не працює, я не хочу бачити це в собі й інших, я боюся того, що про мене подумають люди, боюся помилки, за яку мене покарають тощо. Одним словом – БОЮСЯ.

Щойно ми щось у собі не приймаємо – ми вже не є цілісними, нам уже наче чогось не вистачає, ми відкидаємо якусь свою негативну якість й, таким чином, відщеплюємо шматок власної душі. Душа, втрачаючи свою цілісність, відчуває себе зрадженою, покинутою, самотньою, непотрібною. Вона починає транслювати нам ці почуття, намагається привернути нашу увагу через депресію, смуток і тугу. Але ми зазвичай заглушаємо ці відчуття своєю нескінченною зайнятістю або допомогою іншим людям. Навіщо нам себе слухати? А раптом я зрозумію, що помилився і зробив щось не так? Тоді я буду винним. А вже почуття провини я ще більше не хочу у собі чути й відчувати. Душа при цьому мучиться і чекає: – Коли ж мене почують? Вона починає подавати сигнали через тіло у вигляді хвороб і болю або створює болючі ситуації в житті – раптово припиняється фінансовий потік, руйнуються особисті стосунки. Те, чого нам бракує, ми починаємо шукати в інших людях. Жінки шукають себе, якої їм не вистачає, у чоловіках, чоловіки шукають себе, якого їм не вистачає, у жінках і так далі.

У всі часи людина ставить собі питання: – Хто Я? І не знаходить спокою, доки не знайде на нього відповідь. Головною перешкодою на шляху до цієї відповіді є СТРАХИ. Страх невідомого, порожнечі, самотності, страх перед темрявою, страх помилитися, страх руйнування, страх смерті. Для того, щоб не чути цих страхів, наш мозок бере на себе функцію Бога й починає активно їх придушувати в тілі. Він блокує енергію страху, інколи йому навіть вдається витіснити її за межі тіла. Але страхи не зникають, їх стає дедалі більше й більше. Мозок витрачає всю енергію на їхнє придушення, ми втрачаємо сили, відчуваємо хронічну втому, втрачаємо інтерес до життя, поступово впадаємо в депресію та апатію, втрачаємо інтерес до життя, і в цей момент активуються програми раку або інших важких захворювань, що ведуть до смерті.

З цього моменту у вас є два можливих сценарії розвитку:

1. Ви починаєте активно ЛІКУВАТИ ХВОРОБУ, прибирати біль і симптоми, при цьому продовжуючи не чути свої страхи, нічого не допомагає і, як результат, ви приходите до смерті.

2. Ви усвідомлюєте, ЩО З ВАМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЩОСЬ НЕЗРОЗУМІЛЕ І ВАМ НЕОБХІДНО В ЦЬОМУ РОЗІБРАТИСЯ. У цьому варіанті ви активно шукаєте себе, йдете до психолога, на тренінги, у духовні практики – у кожного свій шлях. Але на цьому шляху ви приходите до можливості ПОЧУТИ СВОЇ СТРАХИ, зрозуміти, звідки вони у вас, ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ ВОНИ НЕСУТЬ. Поступово зникають проблеми й хвороби, ви усвідомлено починаєте будувати своє життя. Страхи допомагають вам познайомитися із собою, пізнати себе. Вони – провідники до вашої душі!

Якщо розмежувати поняття «Я», то під «Я» ми часто розуміємо, що «Я» – це душа, «Я» – це тіло. Будемо виходити з того, що простіше зрозуміти – ТІЛО.

Нам здається, що наші тіла складаються з щільної матерії, але фізика стверджує, що кожен атом на 99% складається з порожнього простору, а субатомні частинки, які рухаються зі швидкістю світла через цей простір, являють собою пучки вібраційної енергії світла. А світло (квант) одночасно є і частинкою, і хвилею. У хвилях міститься вся інформація про те, хто ми є, звідки, хто наші предки, яке у нас призначення, як ми виглядаємо тощо. НАШІ ТІЛА СФОРМОВАНІ з енергії світла й інформації.

Увесь Всесвіт, включно з вашим тілом, – це світлова енергія, і ця ЕНЕРГІЯ ДУМАЮЧА. Порожнеча всередині кожного атома пульсує у вигляді невидимого розуму. Розум може виражати себе і на рівні ДУМОК, і на рівні МОЛЕКУЛ. Наприклад, таку емоцію як страх, можна визначити як абстрактне почуття і як відчутну молекулу одного з гормонів — АДРЕНАЛІНУ. Без почуття страху немає гормону, без гормону немає почуття страху. На що б не була спрямована наша думка, вона тягне за собою утворення відповідної хімічної речовини. Наприклад, думка про шоколад створює умови для вироблення ендорфіну (гормону задоволення).

Кожне почуття по-різному сприймається нашим тілом. Те, що здається нам позитивним – любов, радість, щастя, задоволення – проявляється у нашому тілі як тепло, розслаблення, розширення, легкість. Негативні почуття – гнів, агресія, злість, заздрість, страх, біль, страждання – проявляються як стискання, холод, спазмування судин, больові відчуття. Ми автоматично блокуємо ці почуття, не хочемо їх бачити і чути в собі, МИ ВИТІСНЯЄМО їх із себе. На це витрачається багато життєвої енергії.

У нашій польовій свідомості кожне з цих почуттів було створене із певним програмним забезпеченням. Коли ми ігноруємо це почуття, воно не виконує свою інформаційну функцію, енергія стискається в певному місці тіла або в органі і, залежно від змісту цього почуття, у цьому місці загущується кров, сюди притягуються бактерії, починаються запальні процеси, там можуть утворюватися пухлини тощо. І чим би ви не лікували це місце, воно не зцілюється до тих пір, поки ви не повернетеся до того почуття, яке відмовилися у собі чути, не дасте йому місця і не почуєте, про що воно хотіло вам сказати.

Щойно це відбувається, зцілення вже неминуче!
Стискання розслаблюється, у це місце надходить кровотік і кисень, клітини відновлюються, пухлини розсмоктуються або капсулюються і більше не завдають шкоди, запальні процеси йдуть практично миттєво.

Здавалося б – усе так просто!
Причиною всьому є СТРАХ.

Ми панічно боїмося бути поганими, ми боїмося побачити у собі щось погане. Це пов’язано зі страхом, що нас не будуть любити, і тоді я залишусь сам/сама, страх самотності переходить у страх порожнечі, страх, що мене не буде, страх смерті. Є ще один бік страху бути поганим – релігійний – СТРАХ перед покаранням! Звідси страх перед стражданням, перед болем і знову – перед смертю!

То як, після такого «набору», чути себе чи відчувати?

Звичайно, ми блокуємо увесь цей жахливий потік енергії, який метушиться в нас, бажаючи щось нам повідомити. Ми не можемо витримати цей напір усередині й тікаємо у зовнішній світ. Ми їдемо у подорожі, заглушуємо свої страхи новими враженнями та клопотами переміщень і облаштування, ми активно вирішуємо проблеми друзів і родичів, з головою поринаємо у роботу, тікаємо у віртуальний світ Інтернету. І все це для того, щоб не чути себе, щоб не бачити, що я поганий/погана!

А що страшного у тому, щоб бути поганим?

Від початку все ПОГАНЕ у нас асоціюється зі ЗЛОМ, з ТЕМРЯВОЮ. Нам здається, всі негативні якості є для нас поганими. Як же ми можемо визнати свою заздрість, брехню, злість, агресію? Але саме ці якості вивільняють енергію для нашої реалізації в усіх сферах життя. ЗАЗДРИТИ — бачити за межами утроби! Бачити за межами свого маленького, замкненого світу і вузького світогляду. Звідки ми можемо знати, як жити, якщо не бачили цього? Ми вигадуємо ілюзію! Виглянувши за межі утроби, ми побачимо, що там є рух, свобода, любов і зможемо зрозуміти, що у нас теж таке може бути! Якщо не виглядати, ми думаємо, що у них є, а в нас нема. Від цього залежить ваш сценарій: що ви отримаєте в цьому житті, коли народитесь.

Усвідомлюючи, що в мені є Заздрість, її потрібно прийняти – це стає можливим лише тоді, коли відчуваєш її у тілі, вона відчувається як стиснення в ділянці сонячного сплетіння. Зробіть глибокий вдих, потім видих, і на видиху дайте їй місце в усьому тілі. Уявно прийміть її. Ви відчуєте, як ваше тіло розслабляється, енергія вивільняється і у вас виникає БАЖАННЯ.

Щоб щось отримати у своєму житті, потрібно захотіти це отримати. Механізм народження бажання належить усвідомленій ЗАЗДРОСТІ. Щойно є бажання, ви отримуєте енергію для його здійснення. І тут вмикається усвідомлена таким же чином Злість. Ви помічали, як швидко все робимо, коли злі? Злість у своєму негативному вигляді – енергія руйнівна. Але коли ми визнаємо, просто ВИЗНАЄМО, що вона є у мені, вона інтегрується і просто вивільняє енергію для реалізації бажання.

Таким чином, кожна негативна якість, прийнята й визнана нами, підвищує якість і частоту нашої вібрації. Це вихід із Дуальності й вхід в усвідомлену цілісну РЕАЛЬНІСТЬ. Чим вища ваша частота вібрації, тим потужніша енергія ваших думок. Відтепер ви починаєте творити свою реальність власними думками. Ви стаєте Творцями свого життя!