Як навчитися довіряти собі

У цій статті ви дізнаєтесь:

Чому нам складно довіряти іншим;
Звідки виникає недовіра до себе;
Звідки береться радість;
Як правильно сприймати свої помилки.

Коли ми боїмося помилитися і відчуваємо провину, ми закриваємо свій горизонт можливостей.

Як позбутися упереджень і дозволити собі жити щасливо, поділилася з КЖ трансперсональний психолог Аеліта Князева. Недовіра до іншої людини, в першу чергу, говорить про відсутність довіри до себе, про страх зробити помилку і взяти на себе відповідальність за прийняття рішення. Коли ми когось про щось просимо, ми перекладаємо на цю людину відповідальність за те, що і як станеться. Але в іншої людини в будь-який момент можуть змінитися обставини. Раніше вона нам допомагала, а зараз не вийшло. Тоді у нас з’являються претензії: Ви ж обіцяли, як я тепер можу вам довіряти! Але мало хто замислюється над тим, чому людина не зробила те, що обіцяла, і чому у неї виникли перешкоди для цього. Так проявляється довіра до простору. Можливо, насправді і не треба було, щоб для вас зробили те, про що ви просили. Якщо ви довіряєте світу, Всесвіту, то зрозумієте, що відбулося саме те, що мало статися. У вас не буде злості, образи на іншу людину. Саме розуміння того, що все буде так, як має бути, дає найвищий рівень довіри. Намагайтеся не давати обіцянок і не змушуйте інших людей робити це для вас. Обіцянки порушують закон часу: коли ви щось комусь обіцяєте, ви прив’язуєте себе до певного результату у часі. Обставини можуть змінюватися як у вас, так і в інших людей. Не вдалося виконати обіцяне, але прив’язка у часі залишилася як наслідок — виникає почуття провини. Це автоматично зв’язує двох людей, які пообіцяли щось одне одному, змушує їх втрачати енергію, виснажує їх життєву силу. Не бійтеся нікого образити відмовою. Погоджуючись всупереч власній волі, ви насамперед ображаєте себе й прив’язуєтесь до результату. Найчастіше ми дозволяємо собі обманюватися тоді, коли дуже сильно хочемо отримати щось, хоча й самі не знаємо що. Крім того, ми не даємо собі права на помилку, але дуже хочемо, щоб нас любили. Коли ми не любимо себе і обманюємо себе, у наше життя приходить людина, яка через обман змусить нас пережити цілющий біль. Пройшовши через цей біль, ми зрозуміємо цінність себе, цінність свого життя й перестанемо боятись зробити помилку. Треба дякувати людям, які нас обманюють — вони найкращі наші вчителі.

Недовіра до себе виникає, коли ми себе не чуємо. Інстинкти диктують одні реакції, а розум — інші. Інстинктивна природа завжди прагне до свободи, до дій, не задумуючись про наслідки та помилки. У юності ми не боїмося помилятися і сміливо робимо це. Коли дорослішаємо, розум починає тримати інстинкти під контролем і, як турботливий батько, каже: “Сиди на місці. Така помилка вже була. Щоб вона не повторилася, я буду все контролювати.” Розум намагається все робити правильно, але через сумніви у правильності, через страх знову зробити ту ж помилку, ми взагалі перестаємо діяти. Розвиток зупиняється. Але у природі немає поняття помилки, є тільки “я не знаю як”, “я не вмію”, але я пробую, і методом проб та помилок у мене виходить. Якщо не боятися допустити помилку, будь-яка дія стане можливістю пробувати і навчатися. Тоді відкриється безкінечний горизонт для розвитку, розум перестане нав’язувати свій гіперконтроль і ми отримаємо власний досвід. У дитинстві нам заклали установку: помилився – значить винен, тому багато молодих і навіть дорослих людей сьогодні не вміють робити вибір у житті. Вони не знають, де хочуть вчитися і яку професію здобути, чим займатися у житті. Вони бояться помилитися і бути покараними за це. Помилка — це не вина, а можливість робити дії знову і знову доти, доки не вийде результат. Чим більше ми долаємо перешкод, тим впевненішими стаємо й тим більше у нас підстав пишатися собою, своїми успіхами і досягненнями.

Сьогодні багато людей кажуть, що прагнуть радості та спокою. А що таке радість? Це – відсутність страждання. Ми ставимось до життя більш усвідомлено, стаємо спокійнішими, почуваємось добре. Тоді приходить нудьга. Багато хто не розуміє, що робити, коли все добре. Наше тіло звикло долати нескінченні труднощі, у нас постійно змінюється рівень гормонів, а відповідно і настрій. Ці гойдалки «погано — добре», «мучуся — радію», створюють ілюзію того, що ми живі. Тому, коли в житті все добре, мозок це розуміє, а тіло не може з цим впоратися, йому весь час чогось бракує. Коли Его заспокоюється і зникає бажання володіти якимись речами, тоді виникає радість від кожної миті життя: від спілкування з близькими й прогулянки на природі, від ясного неба і теплого дня, від запаху квітів і дзюрчання струмочка, від приготування їжі і посмішки. Якщо людина починає радіти таким моментам, то зростає радість у всьому світі. Нудьга зникає, і з’являються нові почуття, тіло перебудовується на життя без страждань.

Ставлення до власних помилок може стати причиною виникнення почуття провини. Людина з вираженим почуттям провини постійно себе карає і знищує. Але важливо зрозуміти, що природа людини – пізнавальна. Ми отримуємо власний досвід, виконуючи певні дії, іноді помилкові, а іноді – успішні. Однак через зроблену нами помилку ми не стаємо поганими. Потрібно навчитися дивитися на свої помилки з боку і шукати можливості використати їх як ресурс.

Слід сказати, що в основі почуття провини завжди лежать ситуації, пережиті в дитинстві, і в кожного вони свої. Провина породжує нелюбов до себе і бажання карати себе. Як наслідок, ми не дозволяємо собі бути щасливими, штучно створюючи умови для своїх страждань. Запитайте себе: Чому мені не можна бути щасливим(-ою) чи багатим(-ою)? Яка перша думка виникла? Відповіді можуть бути різними. Наприклад, тому що мама чи тато так казали, тому що інші будуть страждати, якщо я буду щасливим чи багатим. Почули свою відповідь?! Поставте собі друге запитання: Звідки у мене ця ідея? Вона належить мені чи це чиєсь переконання, яке я прийняв(ла) за істину? Перепитуйте себе доти, доки не будете впевнені у своїй відповіді на 100%. Тоді з’явиться можливість подивитися на це переконання збоку і змінити ставлення до нього, або відпустити його з вдячністю, тому що воно вам більше не служить. Подивіться на себе очима доброго батька й зрозумійте, що ви хороша людина, навіть якщо робите помилки. Ретельно розберіться, що заважає вам бути щасливими, і дайте собі право на щастя.

Можна допомогти собі такими словами: Я хочу видалити клітинну пам’ять мого тіла про те, що досвід я можу отримувати лише на власних помилках. Я можу вчитися на досвіді радості, щастя, задоволення. Ми можемо навчатись на чому завгодно. Ми можемо припинити робити помилки і пробувати все робити з першого разу. Це цікаво, це приємно. Коли людина починає довіряти світу, до її життя приходять ті обставини й люди, які вчать її бути щасливою і радісною. Навчіться довіряти!

Матеріал створено на основі інтерв’ю, опублікованого в журналі «Колесо Життя» №3, 2019.